Детальна інструкція по виготовленню кікімор

Основи маскування для волонтерів та воїнів АТО.

автор Artem Dzhek-Kurashvili

Якщо говорити про маскування, потрібно розуміти, на що звертати увагу в першу чергу. Ми маємо знати, як та що будуть шукати, щоб зробити об’єкт найменш схожим на те, що буде шукати супротивник. Мозок людини не витрачає багато часу на аналіз картинки. Предмети ми розпізнаємо за аналогією, тобто, якщо кухлик буде незвичної форми, ми можемо не помітити його, навіть якщо саме він був нам потрібен.

Тому основна мета будь-якого маскування – приховати те, що відразу впадатиме в око, – силует. Це можна зробити різними способами. Найпростіший – це маскувальний одяг, який просто викривить силует людини. Великий капюшон, широкі рукави, тощо. Звичайно, якщо на такий одяг нашити щось схоже на місцеву рослинність, ефект буде кращим.

Виготовляючи маскування для вояків АТО, ми не думаємо про комфорт бійця. Важко собі уявити, як у такій кикиморі боєць буде бігати, ходити, лежати, та, пробачте, справляти природні потреби. Але потрібно розуміти, що комфорт – справа дуже особиста. І будь-яке маскування потребує ретельного доопрацювання на місцевості. Нашим пріоритетним завданням було створення зручної та максимально гнучкої, з огляду на колір та домаскування, основи.

Модульна кикимора.

В основі цього маскування лежить звичайна риболовна сітка з невеликим вічком. Ми зробили всі необхідні елементи маскування окремими деталями. Це дало змогу підвищити мобільність бійця, зменшити вагу маскування, зекономити сітку та маскувальний матеріал. Рукави та капюшон – це єдина деталь, спина та ноги – окремі. Слід звернути увагу, що така кикимора закриває бійця лише з боків та спини. Це було зроблено спеціально, щоб залишити доступ до польової форми. Боєць може користуватись розвантажувальним жилетом та навіть йти з рюкзаком за спиною, не демаскуючи себе . Треба просто накрити його елементом “спини”. Елементи ніг мають кріплення до ременя та фіксатори впоперек ноги. Таке рішення дає змогу не сковувати рухи, а також використовувати ці елементи окремо. Наприклад, замаскувати зброю або взагалі не вдягати, якщо в повному маскуванні наразі немає потреби.

Рекомендаціі з виготовлення.

1. Сітку слід розмічати в “спокійному” стані, тобто не розтягуючи її. Для розмітки раджу використовувати шнур або мотузку. Пропускаючи її через вічка сітки, ми зробимо рівний зріз, без браку. Прані деталі, або при виготуванні декількох комплектів, кроїти в одному напрямку сітки.         

2. Довжина верхнього елементу (рукава) має співпадати зі зростом бійця.

3. Елементи ніг мають 8 кріплень. 4 згори та 4 впоперек. Так навантаження буде рівномірним. Слід пам’ятати, що цей елемент має закрити ногу ззаду до ременя та збоку до ременя. Внутрішня частина ноги залишається відкритою.         

4. Заплітати всі елементи окремо. Краще це робити знизу вгору.         

Виготовлення основи модуля

Основа для модульної кикимори робиться з рибальської сітки, яку треба кроїти в “спокійному” стані. Далі на схемі ми бачимо всі елементи.

1. Елемент — рукави. Довжина елемента дорівнює зросту бійця, ширина 60см. По центру треба зробити виріз для подальшого кріплення капюшону. Розмір вирізу – 25 см по довжині та 30 см по висоті.         

2. Плащ слід кроїти розміром 120*120 см. Такої довжини та ширини вистачить, щоб закрити спину бійця або накрити спорядження.

3. Капюшон — простий прямий елемент.

4. Нога — потрібно зробити два елементи 45*100 см або довше, якщо зріст бійця 190 см або більше.         

Збірка елементів модульного маскування.

Для того, щоб зібрати модуль, вам знадобиться гачок для в’язання та капронова мотузка.

Кріплення проводимо так, як показано різними кольорами на схемі. Червоні лінії після сплетення будуть рукавами. Для того, щоб уникнути помилки при зв’язуванні цього елементу, слід працювати від краю до центру і прив’язувати кожну клітинку. Зелені мітки означають, що це місце для кріплення фіксатора. Проте, як показала практика, це краще робити в останню чергу. Синім виділено місце кріплення капюшону. Щоб уникнути помилок, раджу заздалегідь закріпити цей елемент шматком мотузки, а вже потім прив’язувати. Рожева лінія складається навпіл та пов’язується, але це не обов’язково.

Кріплення.

Зеленими крапками схематично позначенні місця майбутнього кріплення. На елементі №2 його наявність залежить від розмірів бійця і не є обов’язковою. Кріплення на елементі №4 (нога) – 8 шт. Чотири має бути згори, на кожному куті та на однаковій відстані одне від одного. Саме вони утримують цей елемент на ремені. Чотири бокові кріплення мають бути розміщені інакше. Два над коліном, одне над гомілкою та останнє над щиколоткою. Розподілені таким чином, вони надійно утримують елемент на місці та не заважають рухам. Кріплення на елементі №1 робиться під час останньої примірки модуля.

На світлинах видно ці елементи кріплення. Матеріал кріплення залежить від ваги кикимори і може бути будь-яким. Звичайний паракорд чи міцна мотузка без проблем витримає легшу модель.

Маскування основи модуля.

Для маскування можна використовувати не лише традиційні матеріали. Всі знають про джгут чи мотузку з полотняного мішка, тонкі обрізки тканини, що залишаються після великої маскувальної сітки. Але все набагато краще, ніж здавалось. На світлинах я покажу нестандартні матеріали для кикимор. Це тюль в 3D та капрон зі звичайного мішка.

На цих світлинах класична та модульні кикимори. Матеріали маскування: традиційний джгут, капрон та тюль. Кожен із них має свої властивості, недоліки, переваги та способи обробки.

Джгут — конопляне, але частіше лляне волокно. Фарбується сухими         барвниками. Добре тримає фарбу.         

• Переваги — доступність, простота         використання, добре маскує на фоні         трави.         
• Недоліки — ціна, вага (особливо у         мокрому стані), така кикимора дуже         швидко “зношується”, теплообмін (у спекотну пору року в такому маскуванні         дуже тяжко), великий об’єм в складеному         стані.

Капрон — довга пласка мотузка, видобувається з капронових мішків (цукор, мука, макаронні вироби, цемент, пісок). Фарбується нітрофарбою з балону. Спосіб застосування такий самий, як і у джгута. Після заплетення фарбується надворі або у приміщенні з хорошим доступом повітря.        

• Переваги — доступність, ціна, вага, простота використання, не накопичує тепло, добре працює на фоні трави, простота зміни кольору, довший строк служби, у порівнянні зі джгутом.         
• Недоліки — точно буде горіти біля відкритого вогню (курити в ній можна, а от грітися перед вогнищем не раджу), великий об’єм у складеному стані.         

Тюль — органза, шифон. Саме такі матеріали нам трапилися в ательє штор.         Нарізається стрічкою, заплітається, як велика маскувальна сітка. Фарбується з балону.

• Переваги — вага (таке маскування майже нічого не важить), доступність         (кожен салон штор має обрізки такої тканини), не вбирає вологу, добре працює як у лісі, так і у степу, фарбується фарбою з балону, швидка зміна кольору,         дуже малі розміри в складеному стані, дуже швидке заплетення маскування.
• Недоліки — складна схема виготовлення маскувальної стрічки, горючість відносно невисока (курити можна, біля відкритого вогню витримає недовго).

Процес маскування

Розповідати про те, як плести кикимору зі джгуту чи капрону, сенсу нема, це вміють майже всі. Тому більш детально розглянемо 3D-маскування. Ця ідея була запозичена нами у австрійців. Саме вони виготовляють таки об’ємні патерни. Те, що робимо ми, не можна порівнювати з оригіналом. Там ця технологія розвинена досконально. Ми ставили перед собою мету полегшити та здешевити маскування. Оскільки автори ідеї явно не мають проблем з фінансуванням.

Нарізка такого маскування не буде надто складною, якщо скористатися нашими порадами.

Матеріалом для цього маскування слугують звичайні тюлеві тканини. Їх просто знайти в будь-якому місті, вони легкі і, за умови правильного заплетення, дають дуже гарний об’єм. Стрічку для заплітання кроїмо по шаблонах 1 і 2.

Принцип той самий, що і у новорічної гірлянди:

1. Складаємо тканину горизонтальними шарами “гармошкою”, де ширина кожного шару є рівною ширині патерна. Для зручності обведіть патерн маркером або фломастером. В процесі складання, рекомендуємо фіксувати тканину булавками, щоб шари тканини не роз’їжджалися і не заважали. Булавки треба вставляти голівками до краю тканини, щоб потім було зручно їх виймати.
2. Потім складену тканину можна скласти ще раз таким же способом, але вже по вертикалі, де довжина кожного шару дорівнює довжині патерна.
3. Врешті-решт, виходить більш-менш прямокутний пакет. На ділянках форми патерну, що виступають, рекомендується сколоти тканину булавками, щоб, коли будете різати, шари не розпадались. Після цього, треба вийняти з країв тканини булавки, що фіксували її під час горизонтального складання (ті, що були використані в п. 1)
4. Складена тканина ріжеться за формою патерна. Важливо: патерн обрізається згори і внизу, але центральні елементи, що виступають, треба залишити не повністю обрізаними (залишити по 1-2 см нерозрізаними) для того, щоб “новорічна гірлянда” не розпалась на окремі шматки, а залишилась цілою стрічкою. Після розрізання вийняти булавки, що були використані в п. 3.

Така стрічка вплітається, як у звичайну маскувальну сітку. Окремий елемент (схожий на окремий лист) слід використовувати там, де є потреба  більшого об’єму. Фарбувати таке маскування дуже просто. Для цього потрібно розвісити його і скористатися фарбою з балону. Виглядатиме краще, якщо більш контрастні кольори будуть розміщені з країв стрічки.

Намитка або #Чешарф

Просте, надлегке та ефективне маскування. Волонтерський аналог снайперського шарфу, проте дешевший та більш ефективний. В основі лежить сітка з бавовняної тканини, 1.5м*1.5м. 

Процес виготовлення.

Полотно, три метри завширшки, треба розкроїти так, щоб вийшли квадрати 1.5м*1.5м. Після цього обшити краї, це захистить майбутню намитку від висипання тканини.
Фарбування – простий процес. Обшиту намитку треба проварити із сухим барвником (наприклад, аніліновим). Колір основного фону ми обираємо, в залежності від поставлених задач.
Важливо!

В процесі такого фарбування намитка може деформуватись, тобто рівного квадрату може не бути.
Дофарбування намитки дуже просте. На світлинах можна побачити весь процес.

Намитку можна фарбувати з обох боків, якщо є така потреба. Патерн може бути різним, в залежності від задач маскування. Для того щоб спростити процес, раджу використовувати місцеву флору або шаблон необхідного патерну. Ще одна підказка з фарбування: більш контрастні кольори краще наносити з країв флори або патерну.

Домаскування намитки 

Дуже простий процес. Для цього вам буде потрібен гачок для в’язання 2 – 2.5 мм та сам матеріал.

Про матеріали.

Далі детально поговоримо про матеріал, переваги та недоліки. У цій справі теж є свої фаворити.

Джгут

Оскільки джгут буває у вигляди суворої мотузки або мішковини, одразу зазначу: мішковина краще. Тонша мотузка – легше плести. Ми прийшли до приблизного стандарту довжини цього матеріалу для намитки – 10-16см. Такий “хвіст” є досить легким, комфортно вплітається, під час вітру навіть може коливатися, як трава. Про фарбування джгута мабуть немає вже що й казати 😉

Вовна

Переваг небагато, хіба що вартість, якщо її принесли задарма. Фарбування дуже проблемне (через домішки, ніколи невідомо, що пофарбується, а що ні). Добре вбирає вологу, важить багато. З причин надмірної ваги, доведеться використовувати “армування”.

Мішок з капрону

Мій особистий фаворит. Кращого матеріалу, за всіма показниками, я не знайшов. Ціна – мінімальна, фарбування з балону займає 10 хвилин, якщо мішок зелений, то майже не треба фарбувати. На одну намитку витрачається менше одного такого мішка.

Вага – майже невагомий, не вбирає вологу, довжина “хвостів” може бути будь-яка, вітер його ворушить дуже добре.  На світлинах – намитки, заплетені різними матеріалами.

Зліва направо: джгут, вовна, капрон.

Ми всі пам’ятаємо про важливість доопрацювання бійцями маскування “під місцевість”. Надати їм таку можливість та спростити процес дуже легко. Для цього на вільних від заплетення місцях потрібно нав’язати гумову стрічку з довжиною “хвостів” 5-7см. Зробити намитку справді зручною для використання можна за допомогою трьох гудзиків та трьох петель із гумової стрічки.

Розташуйте їх з трьох кутів: на руках та шиї. Важливо одразу вибрати кут, який буде закривати обличчя, та не заплітати його занадто щільно, щоб не заважати здатності бачити навкруги. Останнім штрихом має стати ще чотири петлі з гумової стрічки на кожному куті. Це дасть можливість використовувати намитку як тент і навіть з’єднати кілька намиток, щоб накрити цілу позицію.

Післямова

Нашою метою було покращення та здешевлення видів індивідуального маскування. На даний момент, найдешевшим та найефективнішим засобом є намитка з капрону. Її собівартість складає приблизно 100-120 грн за одиницю.

Жодна з моделей не перевищує собівартості у 300грн.

Всі моделі, що описані тут, перевірені та схваленні бійцями ССО та інших підрозділів. Я сподіваюсь, що дана інформація та мій досвід допоможе вам зберегти час і гроші, а також зробити маскування більш легким, комфортним та надійним.
Посилання на магазини, де можна придбати фарбу за розумною ціною, та магазин з сіткою для намиток додаються.

http://www.gardiny.com/ru/shop/metr/set/1/

https://budkontora.prom.ua/g1109369-emal?bss0=39376

Ми переможемо!